Існує певний образ виборів. Вибори це процес обрання представників народу шляхом голосування. Але довкола цього процесу завжди існує ряд побічних дій, ряд цікавих процесів.
Образ виборів завжди переплетено з матерією. Їх розуміння диктується класичними категоріями. Розглянемо наглядний та всім відомий приклад. Широковідомим є образ Бога – у римському трактуванні – це особистість (від римського «Lichino» – 2 маски. Все однозначно та зрозуміло) , у грецькому – це іпостась. Так само і у образі виборів – у римському трактуванні це буде «брудна справа», конкретні технології, конкретні бюджети. У грецькому – це хороші справи, позитивне відношення до людей, побудова громадського суспільства тощо.
Чи можна розділити ці 2 бачення? Безумовно можна. Але результат від того постраждає. Вибори це метод до досягнення цілі, обрання людини на посаду. Але чи важливий процес?! На думку нашої команди – безумовно! Під час реалізації передвиборчих чи виборчих проектів Кандидат отримує ряд переваг – формування позитивного образу, безпосередній контакт з людьми, можливість показати реальну роботу, отримати досвід. Процес виборів – продукт роботи численних спеціалістів: соціологів, аналітиків, політичних технологів, фінансистів, рекламістів тощо. Цей процес вимагає від кожного учасника професіоналізму у своїй галузі та комплексної світогляду. Цей процес вимагає від Кандидата максимальної кількості часу та співучасті, постійного вивчення та узгодження стратегій та тактик, ризиків з використанням нестандартних методів комунікації. Лише такий алгоритм роботи разом із загальноприйнятим розумінням образу «вибори» приносить високі рейтинги та перемогу.
На разі у політикумі існує два типи кандидатів чи вже депутатів рад різного рівня – люди з відвертим просуванням власних інтересів, та кандидати з ознаками надлюдини, що знають та вміють все.
Всі розуміють, що кожен Кандидат має певні наміри, або «інтереси». Питання у формах прояву цих інтересів. Наприклад Кандидата обирають депутатом, а той відразу відводить собі землю у 2 Га – типово. Інший випадок: кандидат приходить у раду та відкриває у місті власну мережу спортивних залів, вони комерційні, але діти тренуються безкоштовно – цікаво – робочі місця, благоустрій території, сплата податків та соціально відповідальний бізнес. «Інтерес» існує у першому й другому випадку, але сприйняття цих дій різне. Головне пам’ятати, що виборець не дурний. Він аналізує, спілкується, має свої мотивації, він готовий до сприйняття радикально інших методів агітації, роботи з представниками влади. Особливо яскраво цю тенденцію проілюстровано у Києві. Тому ми обрали шлях професійного супроводу професійних управлінців. Ми віримо в політичну конкуренцію та небіллбордових «політиків нової якості». І нехай образ відповідатиме суті!
Катерина Одарченко
