Юлія Тимошенко відмовилася від посади Прем’єр-міністра України.

Цьому сприяв ряд факторів:

•  Прем’єр-міністр України змушений буде приймати непопулярні рішення (скорочення видатків,  соціальних виплат тощо).  Адже Україна нині знаходиться у стані глибокої економічної кризи, для виходу з якої не вистачить строку у 2 місяці, навіть за умови кредитування з Європи.
• Прем’єр-міністр України не виправдає очікувань Майдану. За конституції 2004 року, повноваження та робота голови Уряду залежать від коаліційної більшості у Парламенті. Остання ж є вкрай нестійкою за нинішньої політичної кризи.
• Президент, а не Прем’єр може стати стабілізатором. Лише обраний Президент зможе стабілізувати ситуацію, призначивши вибори Парламенту, здобувши нову стійку більшість, що підтримуватиме Прем’єр.

По суті звільнення Тимошенко – є результатом тиску Майдану на Януковича. Опозиційні лідери, що не сподівалися на участь Юлії Тимошенко у виборах мусять змиритися з безальтернативністю її кандидатури (адже навіть формально на останньому з’їзді «Батьківщини» кандидатом в Президенти  було висунуто саме леді Ю.). Кличко в свою чергу стане гідним конкурентом (законодавчі перепони, пов’язані з  складністю визначення місця проживання  кандидата, уже не стануть на заваді. Кличко має свою фракцію, а отже усувати його від Президентської боротьби – означатиме втратити більшість зараз.

За умови активної виборчої кампанії із правильною стратегією та сильним єднаючими меседжами Тимошенко може стати Гарантом, тоді посада Прем’єра  відходить Яценюку,  а іншим опозиціонерам посади у виконавчій владі,  активісти Майдану також отримають посади у МВС (про це свідчить призначення в.о. Авакова (що не є професіоналом сфери, а не Яреми з відповідним досвідом). Не виключаю  створення національного полку чи іншого формування з активу Самооборони.

Про аналіз  шансів кандидатів в Президенти варто детальніше поговорити  за декілька тижнів після вивчення соціологічних досліджень електоральних настроїв по всім регіонам України.

Катерина Одарченко