Громадянське суспільство · 2014-02-20

Майдан: Чинники радикалізації та відповідальність сторін

Аналіз подій на Майдані розкриває стереотипи, що посилювали конфлікт. Досліджуються причини радикалізації: від неспроможності влади подолати корупцію та забезпечити справедливість до тактики «ми-вони» з боку опозиції. Розглядається вплив бідності, безробіття та порушень прав людини як каталізаторів народного повстання, а також заклик до усвідомлення спільної відповідальності.

Зараз навколо подій на Майдані існує кілька стереотипів, які значно посилили конфлікт. Перший стверджує: «У всьому винен Янукович, і його відставка принесе якісні зміни в життя українців. Саме він віддає накази бити жінок і дітей, що приходять на мирний протест». Другий стереотип говорить: «Люди із західних областей намагаються захопити владу, вони радикали і не зупиняться, поки не досягнуть повного хаосу та анархії, не зруйнують пам'ятники Леніну тощо».

Настав час як для влади, так і для опозиції взяти на себе відповідальність за кров, пролиту на Майдані. Адже «Революція» – це творчість мас, нерегульований конфлікт і не технічний проєкт. Радикалізація, насамперед, є результатом двох фундаментальних проблем.

Перша причина – нездатність і небажання влади зменшувати рівень корупції, забезпечувати більш справедливу судову систему, передавати повноваження на місця та інше. Друга – робота опозиції за стратегією «ми – вони», з системними меседжами про необхідність повалення влади та захоплення адміністративних будівель.

Бідність і безробіття – основні вороги багатьох регіонів України. Люди, які не мали нічого, вийшли боротися «проти тирана», їм було нічого втрачати. А події, що супроводжувалися порушенням прав людини (як-от розгін студентського Майдану без покарання винних), розпалили народне повстання до всеукраїнського рівня.

Зараз же час опозиції чесно та публічно заявити про те, що йти на Майдан не варто, особливо тим, хто відверто не готовий до зустрічі з представниками Правих чи Беркута.