Судова система · 2016-09-15

Судова система після Майдану: боротьба за очищення та повернення скандальних суддів

Аналіз проблем очищення судової системи України після Революції Гідності, спроб поновлення на посадах суддів, звільнених за рішення проти учасників Майдану, та роль громадськості у цьому процесі. Законодавчі ініціативи та їхня реалізація наштовхуються на опір, що викликає значне обурення.

Судова система України продовжує демонструвати значний опір процесу очищення. Низка суддів, яких було звільнено за переслідування та ухвалення неправомірних рішень щодо учасників Революції Гідності, активно використовують свої зв'язки та вплив у спробах повернутися на займані посади.

Після падіння режиму Януковича, 8 квітня 2014 року, Верховна Рада України ухвалила Закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Цей законодавчий акт передбачав створення Тимчасової спеціальної комісії (ТСК), покликаної перевіряти діяльність суддів, які виносили рішення з «політичним» елементом стосовно учасників Революції Гідності та Автомайдану. Висновки ТСК мали передаватися на розгляд та затвердження до Вищої ради юстиції.

На розгляд ТСК надійшло 2192 заяви, за якими комісія призначила 309 перевірок. Протягом року було завершено лише 66 перевірок, тоді як решта справ досі перебуває на розгляді Вищої ради юстиції, що свідчить про значні затримки у процесі.

На підставі висновків ТСК, які були затверджені Вищою радою юстиції, тодішній Президент Петро Порошенко підписав укази про звільнення 8 суддів. Однак, шість із цих суддів подали позови до Вищого адміністративного суду з вимогою поновити їх на посадах і були відновлені. Остаточне рішення у цих справах залишається за Верховним Судом України.

Така ситуація викликала глибоке обурення громадськості. «Це повне нехтування всіма моральними принципами. Як можна повертати на посади людей, які скомпрометували всю судову гілку влади, людей, які не мають суддівської честі?» – зазначають активісти. Громадськість доклала чималих зусиль, аби Вища рада юстиції не гальмувала процес звільнення цих суддів. Справи двох із них, наприклад, взагалі «загубилися» на два місяці по дорозі на підпис Президенту, і лише системне відстеження громадськими активістами запобігло їх повному зникненню.